МЕНИ́ННИК, КА,
Мени́нник, ка, м.
1) Именинникъ.
2) День ангела. Прийшов менинник багатого; він наззивав повну хату гостей. Грин. І. 179.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 417.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МЕНИ́ННИЦЯ, ЦІ, →← МЕНИ́НИ, НИ́Н,